Василь Мойсей
(27.03.1992-20.02.2014) -
випускник школи 2010 року, загинув на Майдані у Києві 20 лютого 2014 року
Василь Мойсей народився 27 березня 1992 року в селі Зубрець Тернопільської області. 3 1999 року по 2008 рік навчався в Зубрецькій школі. Саме в цей час він цікавиться історією України, захоплюється книгами про УПА.
У 2008 році Василь переїздить до Івано-Франківська. Тут продовжує навчання в Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №21. Серед однокласників він був звичайним учнем, проте незвичайна любов до рідного краю, країни росла в його серці. Завершивши навчання у школі (2010 рік) він обирає відповідний фах, навчаючись в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку (за напрямком «Фізична реабілітація і здоров’я людини»).
Однокласники та одногрупники пам’ятають його як оптиміста, який не зважав на негаразди, любив життя та подорожі, піднявся з друзями на багато вершин. Був турботливим, легко вчився новому. Любив чистоту настільки, що друзі часом жартували з цього приводу.
Василь мав сформовані націоналістичні погляди, які висловлював і друзям, і на сторінці у соціальній мережі, де ще у червні 2013 написав: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою». Василь був членом міської організації «Свобода».
У хлопця були добрі стосунки з усією родиною: батьком Михайлом, що живе в селі Зубрець, матір’ю Єлизаветою, яка вісім років пробула на заробітках в Італії. Сестра Марія зараз теж в Італії, вона виховувала його як власного сина, бо мамі доводилося важко працювати. Василь любив свою сестру і її маленького сина Андрійка, який схожий на Василя. Постійно підтримував Марію, розумів, як їй важко на чужині. Вони спілкувалися за допомогою відеозв’язку щовечора, іноді й кілька разів на день. Довгий час жив з братом Романом та його сім’єю (дружиною Лєною і племінником Максимом) у Луцьку, допомагав їм в усьому. Рідні пропонували і йому поїхати в Італію, але його любов до України не відпускала, тому він залишився вдома. Вірив, що в Україні можливе краще життя і всі родичі повернуться на Батьківщину. Так він опинився на Майдані.
Незадовго до смерті, на своїй сторінці в соціальній мережі Василь написав: «Краще вмерти вовком – ніж жити псом».
Помер Василь у київський лікарні. Снайперська куля смертельно пошкодила грудну клітку – цивільний бронежилет не врятував хлопця. Сталося це 20 лютого. Побратим загиблого Анатолій Пушкін в інтерв’ю ТСН сказав: «Коли його несли, Василь був ще в свідомості і сказав, що він усіх прощає, прощає своїх убивць».
Василя Мойсея поховали 23 лютого на почесному місці для лучан – Меморіалі Слави, де поховані учасники Другої світової війни, воїни-афганці, а тепер – і п’ятеро волинських бійців Небесної сотнМоре людей біля Луцького Меморіалу Пам’яті розступається перед Василем Мойсеєм. Тисячі прийшли провести в останню путь 22-річного загиблого Героя Майдану
Зі спогадів…
Батько хлопця, Михайло Мойсей розповів: «Напевно, Василю передалися гени брата мого батька. Той за Сталіна сидів у казематах Сибіру. Задовго до Майдану я із Василем був на сільському мітингу. Коли старенький дідусь після
виступу сказав: «слава Україні!», єдиний, хто знав, як відповісти, був Василь. Він вигукнув: «Героям слава». Таким він був… Патріот України»
Тітка загиблого на наступний день після сумної звістки сказала: “Вася щиро любив свою сім’ю, найбільше – маму, але Україну любив більше за все, бо нікого не слухав». Він приїхав на Майдан у Київ в ніч з 18 на 19 лютого.
Юля Гундер, близька подруга Василя, пригадує: «У ніч з 19 на 20 лютого ми спілкувалися телефоном довго, десь до пів на третю. Він обіцяв зателефонувати вранці, але не подзвонив, і я захвилювалась, дзвонила безперервно. Була на роботі й постійно слідкувала за новинами, прочитала замітку про те, що стріляли снайпери. Побачивши, що серед загиблих є волинянин Василь за прізвиськом «Крук», не могла в це повірити, але здогадалася, що це – він…»
Сергій Мерчук, активіст Євромайдану, волинянин, очевидець подій 20 лютого: «.. я до «Крука» - а він не рухається. Куля потрапила йому трохи вище брів. Черепна коробка роздулася. Я узяв «Крука» за виворот і потягнув сходами. У безпечному місці став детальніше його оглядати. Розстебнули камуфляжну куртку, а бронежилет пробитий з двох боків і куля пройшла навиліт. Праворуч над грудиною велика дірка, з якої хлинула кров.
Ще з кількома хлопцями занесли його до «швидкої». «Крука» відвезли до 17-ї лікарні. О 16.00 повідомили, що він помер…
https://content.e-schools.info/ifschool21/library/біографія.docx