Новини проекту
Вітаємо з Днем працівника освіти!
Всеукраїнський конкурс з кібербезпеки «Кіберніндзя»
Вітаємо з Днем знань!
Передплачуйте та вигравайте!
Вітаємо з 30-річчям незалежності України
ЗНИЖКИ на Розширений пакет послуг
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Голосування
Чи ознайомлені ви із новим законом України "Про освіту"?
Всього 112 чоловік
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 164 людини
    
Новини

З’явився додаток для розвитку мовлення у дітей з аутизмом
Ср, 16 Чер 2021 10:13:33
Нові правила перебування дітей у літніх таборах. Що треба знати?
Ср, 09 Чер 2021 09:09:41
Цифрограм для вчителів
Чт, 03 Чер 2021 09:20:00
Педагоги можуть отримати мінігранти для розвитку культури прав людини – як подати заявку
Чт, 03 Чер 2021 09:18:40
Клопотенко та Ляшко розповіли, як здорожчає шкільне меню
Вт, 01 Чер 2021 08:44:13

Грицик Роман

Дата: 30 січня 2018 о 01:05, Оновлено 23 лютого о 18:34
Автор: Лесюк О. С.

Роман Грицик

(25.05.1986-29.08.2014), випускник школи 2003 року, загинув 29 серпня 2014 року під Іловайськом        

      Роман Васильович Грицик  народився 29.05.1986 року в смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області.

         З  1993 року по 1998 рік навчався в Отинійській ЗШ.

         З  9  класу  навчався  в Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 21,  яку закінчив у 2003 році.

    Після закінчення школи, вступив  у ВПТУ №18, де здобув професію бармена.

2005-2006 рр. – служба в армії ( на Львівщині)

         Під час подій на Майдані в Києві  почав задумуватись про майбутнє України, говорив про те, що тільки силою народу можна здобути перемогу.

         Саме це і стало поштовхом, щоб піти добровольцем у батальйон спеціального призначення «Івано-Франківськ».

        Востаннє з Романом рідні розмовляли телефоном ще в серпні 2014 р. Він запевнив вагітну дружину, що все добре. Далі зв'язок перервався. Що чоловік зник без вісти, Алла дізналася тільки тоді, коли батальйон за кілька днів повернувся додому.  До весни 2015 року  вони чекали  на результати експертизи ДНК невпізнаних тіл, які були вивезені з-під Іловайська та поховані у безіменних могилах у Дніпропетровську. Однак вірили – їхній Роман живий.

Він загинув у серпні ( 29 серпня 2014 року)  в Іловайському котлі, довгий час вважався зниклим безвісти.

     У Романа Грицика залишилась дружина Алла та троє маленьких діток – п’ятирічна Настя, дворічна Віка та кількамісячний Максимчик, він прийшов на світ уже тоді, коли його батько загинув.

Він дуже хотів сина...

18 серпня 2014 р. о шостій ранку Алла  ( дружина Романа) відправляла свого Романа на схід. Двоє доньок ще спали. Алла чекала вже на третього, на хлопчика.

«Він дуже хотів сина, казав, як приїде, то розпишемось, бо ми офіційно не одружені, хоча шлюб брали, – говорить жінка. – І я його відправляла,  як на роботу, на місяць, у Маріуполь, охороняти громадський порядок, а вийшло так, що й досі не побачила».

Алла показує фото чоловіка – молодий, світловолосий, усміхнений. Йому лише 28.  Роман Грицик ще під час Майдану рвався у Київ, тоді Алла його не пустила. А як почув про патрульну службу міліції, то втримати не змогла.

«Йому всі казали – Ромку, тобі того не треба, відправлять на схід, – згадує Алла. – А він говорив: треба їх звідти виганяти, аби не прийшли сюди».

28 серпня Алла ще телефоном говорила з чоловіком. Казав, що в Маріу­полі, хоча туди вони так і не доїхали, та про це вона вже дізналася пізніше. Казав, що все тихо, спокійно.

«Напевно не хотів, аби я переживала, та я чула по голосу, що був змучений, не виспаний», – говорить Алла.

        

         Пройшов час. Хто живий, той повернувся. Не було вістей від Романа…

ДНК і 105 тіл

… А потім батьки здавали аналізи на ДНК. Спершу кров. Але результатів родичі так і не почули. «Особисто я дзвонила у Дніпропетровськ до слідчого, сказав, що по 20 хлопцях з Прикарпаття збігів немає, – розповідає Алла. – А тут нам сказали, що аналізи загубилися».

Мати Романа Анна Грицик їздила у вересні у Дніпропетровськ на здачу ДНК та впізнання. Тіла сина так і не побачила.

«Нам сказали, що є 105 тіл. Ми хотіли, аби нам показали, то сказали почекати до обіду, – каже пані Анна. – А в обід привезли ще машину, згрузили зверху і сказали, що ніхто не буде то з долини витягати і показувати нам. А тим більше, мовляв, тіла всі голі, набухлі, простояли там вже п’ять днів, а то літо – нічого все одно не побачимо».

З тим і поїхали. Потім вже у Франківську здавали взірець букального епітелію з ротової порожнини (слину). І тут виявилося, що є збіг. Так і визнали Романа Грицика загиблим.

Та дружина сумнівалася довго  у правдивості експертизи. Натомість мати Романа Грицика вже готова була визнати свого сина загиблим і дала згоду на перепоховання.

«Гірше, як не буде похований по-людськи», – каже пані Анна.

Схожий на тата

А телефон Романа досі з’являється у мережі. Алла кожного разу набирає номер в надії почути його голос. Та спершу відповідав російською якийсь чоловік, казав, позбирав телефони з поля бою. Потім телефонував інший, казав, ваш чоловік в полоні – поранена голова, рука і втратив пам’ять. Пізніше ще були дзвінки – хотіли гроші, обіцяли вивезти чоловіка звідти. Та міліція порадила не зв’язуватися з такими, кажуть, то аферисти.

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.