Новини проекту
Місце на диску
Дистанційне навчання з «E-schools» та «МійКлас»
Відеоуроки з користування порталом (Частина друга)
Відеоуроки з користування порталом (Частина перша)
Усунення проблем, пов'язаних з оновленням порталу
Запрошуємо підвищити кваліфікацію!
Про використання сервісів платформи E-schools під час карантину
ЗІ СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ !
МІЖНАРОДНИЙ ОСВІТНІЙ ФОРУМ «ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТИ»
ВЕСНЯНА ЗНИЖКА на пакет розширеного функціоналу "E-schools" PRO
Запрошуємо на навчання!
Голосування
Чи ознайомлені ви із новим законом України "Про освіту"?
Всього 72 людини
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 111 чоловік

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!


З метою профілактики поширення коронавірусної інфекції COVID-19 серед співробітників служби підтримки порталу «E-schools»

ми обмежуємо її роботу. Очікування відповіді наших фахівців може зайняти більше часу. Перед тим, як звертатись до співробітників

служби підтримки, будь-ласка, ознайомтесь із статтями розділу «Допомога» - https://e-schools.info/help. Дякуємо за розуміння.


Мойсей Василь

Дата: 30 січня 2018 о 00:47, Оновлено 24 лютого о 11:11
Автор: Лесюк О. С.

Василь Мойсей

        (27.03.1992-20.02.2014) -

випускник школи 2010 року, загинув на Майдані у Києві 20 лютого 2014 року

      Василь Мойсей народився 27 березня 1992 року в селі Зубрець Тернопільської області.   3 1999 року по 2008 рік навчався в Зубрецькій  школі.    Саме в цей час він цікавиться історією України, захоплюється книгами про УПА.

   У 2008 році Василь переїздить до Івано-Франківська.  Тут продовжує навчання в Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №21.   Серед однокласників він був звичайним учнем, проте незвичайна любов до рідного краю, країни росла в його серці. Завершивши навчання у школі  (2010 рік)  він обирає відповідний фах, навчаючись в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку (за напрямком «Фізична реабілітація і здоров’я людини»).

  Однокласники та одногрупники пам’ятають його як оптиміста, який не зважав на негаразди, любив життя та подорожі, піднявся з друзями на багато вершин. Був турботливим, легко вчився новому. Любив чистоту настільки, що друзі часом жартували з цього приводу.

     Василь мав сформовані націоналістичні погляди, які висловлював і друзям, і на сторінці у соціальній мережі, де ще у червні 2013 написав: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою». Василь був членом міської організації «Свобода».

     У хлопця були добрі стосунки з усією родиною: батьком Михайлом, що живе в селі Зубрець, матір’ю Єлизаветою, яка вісім років пробула на заробітках в Італії. Сестра Марія зараз теж в Італії, вона виховувала його як власного сина, бо мамі доводилося важко працювати. Василь любив свою сестру і її маленького сина Андрійка, який схожий на Василя. Постійно підтримував Марію, розумів, як їй важко на чужині. Вони спілкувалися за допомогою відеозв’язку щовечора, іноді й кілька разів на день. Довгий час жив з братом Романом та його сім’єю (дружиною Лєною і племінником Максимом) у Луцьку, допомагав їм в усьому. Рідні пропонували і йому поїхати в Італію, але  його любов до України  не відпускала, тому він залишився вдома. Вірив, що в Україні можливе краще життя і всі родичі повернуться на Батьківщину. Так він опинився на Майдані.

         Незадовго до смерті, на своїй сторінці в соціальній мережі Василь написав: «Краще вмерти вовком – ніж жити псом».

     Помер Василь у київський лікарні. Снайперська куля смертельно пошкодила грудну клітку – цивільний бронежилет не врятував хлопця. Сталося це 20 лютого. Побратим загиблого Анатолій Пушкін в інтерв’ю ТСН сказав: «Коли його несли, Василь був ще в свідомості і сказав, що він усіх прощає, прощає своїх убивць».

    Василя Мойсея поховали 23 лютого на почесному місці для лучан – Меморіалі Слави, де поховані учасники Другої світової війни, воїни-афганці, а тепер – і п’ятеро волинських бійців Небесної сотнМоре людей біля Луцького Меморіалу Пам’яті розступається перед Василем Мойсеєм. Тисячі прийшли провести в останню путь 22-річного загиблого Героя Майдану

Зі спогадів…

         Батько хлопця, Михайло Мойсей  розповів: «Напевно, Василю передалися гени брата мого батька. Той за Сталіна сидів у казематах Сибіру.  Задовго до Майдану я із Василем був на сільському мітингу. Коли старенький дідусь після

виступу сказав: «слава Україні!», єдиний, хто знав, як відповісти, був Василь. Він вигукнув: «Героям слава». Таким він був… Патріот України»

Тітка загиблого на наступний день після сумної звістки сказала: “Вася щиро любив свою сім’ю, найбільше – маму, але Україну любив більше за все, бо нікого не слухав». Він приїхав на Майдан у Київ в ніч з 18 на 19 лютого.

   Юля Гундер, близька подруга Василя, пригадує: «У ніч з 19 на 20 лютого ми спілкувалися телефоном довго, десь до пів на третю. Він обіцяв зателефонувати вранці, але не подзвонив, і я захвилювалась, дзвонила безперервно. Була на роботі й постійно слідкувала за новинами, прочитала замітку про те, що стріляли снайпери. Побачивши, що серед загиблих є волинянин Василь за прізвиськом «Крук», не могла в це повірити, але здогадалася, що це – він…»

    Сергій Мерчук, активіст Євромайдану, волинянин, очевидець подій 20 лютого: «.. я до «Крука» - а він не рухається. Куля потрапила  йому трохи  вище брів. Черепна коробка роздулася. Я узяв «Крука» за виворот і потягнув сходами. У безпечному місці  став детальніше його оглядати. Розстебнули камуфляжну куртку, а бронежилет пробитий з двох боків і куля пройшла навиліт.  Праворуч над грудиною велика дірка, з якої хлинула кров.

       Ще з кількома хлопцями занесли його до «швидкої».  «Крука» відвезли до 17-ї лікарні.   О 16.00 повідомили, що він помер…

https://content.e-schools.info/ifschool21/library/біографія.docx

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.